Ця подорож в нас друга за довжиною - 2171 миля (найдовша поки що 2500 миль :) )
Почали ми подорож о 6-ій ранку, нажаль пізніше на півтори години ніж було заплановано. Варто зазначити, що настрій був бойовий - коли брали машину на прокат, то обов'язково перевірили, що є запаска (як показала практика минулої подорожі - це дуже корисна деталь у багажнику :) )
Отже, таки продерши очі о 6-ій ранку ми вирушили в подорож, але згадали, що треба заїхати у банкомат і зняти готівку, бо подорож довга і можуть бути платні дороги (точніше ми знали, що вони будуть).
Після цього нарешті вирушили у напрямку Національного Парку Харперс Феррі. Особливо цікавих місць по дорозі ми не бачили, бо їхали по автобану, а на таких дорогах зазвичай немає на що дивитись (воно і правильно - треба слідкувати за дорогою). Повертаючись до платних доріг: дорога до парку пролягала через наш "рідний" штат Нью Джерсі, потім Делавер з Мерілендом і нарешті Західна Вірджинія (саме там і знаходиться перша ціль нашої подорожі). Перші три штати зі списку можна назвати найбільшими здирниками - розміри цих штатів невеликі, а доріг і мостів, за які треба платити дуже багато (в цей список також потрапляє штат Нью Йорк, але через нього ми не їхали в цей раз :)). Отже витратили ми приблизно $20 на дороги і мости, що є доволі багато... Як приклад, поки ми їздили по Каліфорнії - то не заплатили ні копійки.
Там нам пояснили, що до містечка ходить автобус і що через пів години буде спеціальний автобус з екскурсією, яка є безкоштовною (ну майже безкоштовною, якщо не враховувати плату за в'їзд у парк - якось то треба підтримувати інфраструктуру у Національних Парках).
Зазвичай коли ми плануємо подорожі ми не залишаємо багато часу на кожні місця - бо дуже багато чого є подивитись, тому ми намагаємось побачити максимум у мінімально відведений час. Все, що не побачили ми записуємо з надією ще раз приїхати і вже подивитись все :) Коли ти з ексурсією, ти не можеш залишитись трохи довше в місці, де тобі сподобалось більше або швидше пройти там, де не особливо цікаво - треба залишатись з групою. Тому ми вирішили, що екскурсія не для нас і взявши брошурку про парк ми рушили до зупинки автобуса.
Харперс Феррі - це невеличке містечко у Західній Вірджинії, яке межує з Мерілендом і Вірджинією. Місто знаходиться на злитті двох річок - Потомак і Шенандоа. У 1794 році Джордж Вашингтон запропонував свторити у місті арсенал, який почали будувати у 1799 році. Це був один з двох об'єктів такого масштабу - другий був у місті Спрінгфілд, що в Массатчусетсі.
Харперс Феррі найбільш відомий завдяки подіям Громадянської війни у Сполучених Штатах. За період війни місто 8 разів переходило із рук у руки. Боліварські висоти поблизу міста побачили не одну битву між Об'єднаними силами Півночі і конфедератами Півдня.
Містечко знаходилось у стратегічному місці: по-перше, через нього пролягала залізна дорога "Балтімор та Огайо"; по-друге в ньому знаходився один з 2-х найбільших арсеналів тих часів.
На наступний день після того, як Вірджинія заявила, що виходить з Об'єднання (Північ) і виступає на стороні Півдня у війні, федеративний гарнізон підірвав арсенал і спробував підпалити збройницю. Але місцевим жителям вдалось врятувати деяку частину обладнання і перевезти її на південь країни.
Зруйнування збройниці та арсеналу сигналізувало для міста початок війни і кінець процвітання. Зараз це місто знаходиться у Національному парку аби зберегти історію того часу. До речі, про історію Харперс Феррі можна ще багато чого писати, але це вже буде ціле оповідання :) Тому далі декілька фото.
Чесно кажучи - це дуже мальовниче місце, і не дивно, що Томас Джефферсон якось сказав таку фразу про долину: "Мабуть одне з найдивовижніших творінь природи".
Ми б ще залишились у місті довше, але через наш щільний графік нам треба вже давно було виїхати у напрямку Національного Парку Шенандоа. Отже, з'ївши по бутерброду (це все-ще був ранок) ми рушили на південний захід :)
Зазвичай нам дуже "щастить" з гарною погодою, тому вона потішила нас і цього разу :) Як тільки ми під'їхали до парку небо затягнуло хмарами і почалась дуже сильна злива.
Заїхавши на парковку біля центру для відвідувачів, ми не наважились вийти з машини - настільки був сильний дощ. Нам вистачило подивитись на пару байкерів на мотоциклах, щоб зрозуміти, що ззовні дуже мокро :)
Ми вирішили не покладатись на погоду і не чекати поки пройде дощ, тому рушили дорогою, яка пролягає через парк (знову нагадаю, що в нас ніколи немає часу). І правильно зробили, бо як буває в горах (які б вони не були невеликі), за наступним пагорбом ми вже побачили сонце.
Воно і краще, що була така погода - краєвиди постали у ще більшій красі. Дорога через парк пролягає по вершинам пагорбів і нараховує більше 70 ділянок, на яких можна зупинитись і помилуватись природою. Було дуже важко не зупинитись і не подивитись навкруги. До того ж можна було побачити як неподалік у долині йде дощ. Дуже вражаючий пейзаж.
Проїхавши більше 2/3 дороги через парк ми вирішили з'їхати на автомагістраль, щоб встигнути на феєрверк до Дня Незалежності. Цього разу феєрверк ми планували побачити у місті Роанок, що у штаті Вірджинія. На сайті міста ми знайшли всі деталі святкування свята. Там також радили не їхати до місцевого парку (в якому і проходив концерт і феєрверк) на авто, бо більшість доріг буде перекрито. Краще залишити машину в одному з двох парковочних гаражів і дістатись до парку на муніципальному автобусі, які будуть курсувати весь вечір до і після феєрверку.
Отже одразу по прибутті до готелю ми вирішили спитати у ресепціоністки до якого з двох гаражів нам буде ближче їхати. Жіночка була дуже віддана своїй справі і бажанню допомогти - розказала нам майже все про місто і написала на папірці детальний маршрут як і що нам треба робити, щоб дістатись до парковки. Ледь відмовили її малювати мапу :)
Як тільки ми закинули речі в кімнату одразу поїхали до парковочного гаража, який дуже радісно порадила ресепціоністка.
Чи то ми пропустили один з кроків маршруту, чи то жінка забула про щось наголосити, але ми трохи заблукали :) Але ж тут ми побачили автобус, який за нашими підрахунками і мав розвозити людей. Було вирішено їхати слідом за ним і таки цей автобус привів нас до гаража.
Судячи з маленької річки, яка вийшла з берегів і підтопила частину дороги, дощі тут були сильні і затяжні.
До речі, і в цей день було похмуро й гідромецентр обіцяв дощ. Але людей це не спиняло - на мокрому полі було багато народу, брудні діти радісно ганяли по калюжам :)
Ближче до початку феєрверку таки пішов дощ, але ніхто й не думав розходитись. Діти продовжували бігати; дорослі, які були з парасольками їх відкрили. В кого не було парасольок, але були розкладні стільці - накрились стільцями :) Хто ж був зовсім без нічого (в тому числі й ми) - перебігли до шатра, в якому працювали звукорежисери. Нарешті прийшов час феєрверку і дощ таки вирішив відступити, тому всі насолодились феєрверком. Одразу по закінченні всі рушили до автобусів. Ніхто не розпихував людей (а людей було багато) - всі чемно розподілились по автобусам і рушили до парковочного гаражу. Забравши машину ми успішно дістались до готелю :)
На цьому буду закінчувати перший день подорожі.
Почали ми подорож о 6-ій ранку, нажаль пізніше на півтори години ніж було заплановано. Варто зазначити, що настрій був бойовий - коли брали машину на прокат, то обов'язково перевірили, що є запаска (як показала практика минулої подорожі - це дуже корисна деталь у багажнику :) )
Отже, таки продерши очі о 6-ій ранку ми вирушили в подорож, але згадали, що треба заїхати у банкомат і зняти готівку, бо подорож довга і можуть бути платні дороги (точніше ми знали, що вони будуть).
Після цього нарешті вирушили у напрямку Національного Парку Харперс Феррі. Особливо цікавих місць по дорозі ми не бачили, бо їхали по автобану, а на таких дорогах зазвичай немає на що дивитись (воно і правильно - треба слідкувати за дорогою). Повертаючись до платних доріг: дорога до парку пролягала через наш "рідний" штат Нью Джерсі, потім Делавер з Мерілендом і нарешті Західна Вірджинія (саме там і знаходиться перша ціль нашої подорожі). Перші три штати зі списку можна назвати найбільшими здирниками - розміри цих штатів невеликі, а доріг і мостів, за які треба платити дуже багато (в цей список також потрапляє штат Нью Йорк, але через нього ми не їхали в цей раз :)). Отже витратили ми приблизно $20 на дороги і мости, що є доволі багато... Як приклад, поки ми їздили по Каліфорнії - то не заплатили ні копійки.
Харперс Феррі
Нарешті ми дістались до парку і як завжди парк зустрів центром для відвідувачів.
Зазвичай коли ми плануємо подорожі ми не залишаємо багато часу на кожні місця - бо дуже багато чого є подивитись, тому ми намагаємось побачити максимум у мінімально відведений час. Все, що не побачили ми записуємо з надією ще раз приїхати і вже подивитись все :) Коли ти з ексурсією, ти не можеш залишитись трохи довше в місці, де тобі сподобалось більше або швидше пройти там, де не особливо цікаво - треба залишатись з групою. Тому ми вирішили, що екскурсія не для нас і взявши брошурку про парк ми рушили до зупинки автобуса.
Харперс Феррі - це невеличке містечко у Західній Вірджинії, яке межує з Мерілендом і Вірджинією. Місто знаходиться на злитті двох річок - Потомак і Шенандоа. У 1794 році Джордж Вашингтон запропонував свторити у місті арсенал, який почали будувати у 1799 році. Це був один з двох об'єктів такого масштабу - другий був у місті Спрінгфілд, що в Массатчусетсі.
Харперс Феррі найбільш відомий завдяки подіям Громадянської війни у Сполучених Штатах. За період війни місто 8 разів переходило із рук у руки. Боліварські висоти поблизу міста побачили не одну битву між Об'єднаними силами Півночі і конфедератами Півдня.
Зруйнування збройниці та арсеналу сигналізувало для міста початок війни і кінець процвітання. Зараз це місто знаходиться у Національному парку аби зберегти історію того часу. До речі, про історію Харперс Феррі можна ще багато чого писати, але це вже буде ціле оповідання :) Тому далі декілька фото.
Національний Парк Шенандоа
Зазвичай нам дуже "щастить" з гарною погодою, тому вона потішила нас і цього разу :) Як тільки ми під'їхали до парку небо затягнуло хмарами і почалась дуже сильна злива.
Ми вирішили не покладатись на погоду і не чекати поки пройде дощ, тому рушили дорогою, яка пролягає через парк (знову нагадаю, що в нас ніколи немає часу). І правильно зробили, бо як буває в горах (які б вони не були невеликі), за наступним пагорбом ми вже побачили сонце.
Проїхавши більше 2/3 дороги через парк ми вирішили з'їхати на автомагістраль, щоб встигнути на феєрверк до Дня Незалежності. Цього разу феєрверк ми планували побачити у місті Роанок, що у штаті Вірджинія. На сайті міста ми знайшли всі деталі святкування свята. Там також радили не їхати до місцевого парку (в якому і проходив концерт і феєрверк) на авто, бо більшість доріг буде перекрито. Краще залишити машину в одному з двох парковочних гаражів і дістатись до парку на муніципальному автобусі, які будуть курсувати весь вечір до і після феєрверку.
Отже одразу по прибутті до готелю ми вирішили спитати у ресепціоністки до якого з двох гаражів нам буде ближче їхати. Жіночка була дуже віддана своїй справі і бажанню допомогти - розказала нам майже все про місто і написала на папірці детальний маршрут як і що нам треба робити, щоб дістатись до парковки. Ледь відмовили її малювати мапу :)
Як тільки ми закинули речі в кімнату одразу поїхали до парковочного гаража, який дуже радісно порадила ресепціоністка.
Чи то ми пропустили один з кроків маршруту, чи то жінка забула про щось наголосити, але ми трохи заблукали :) Але ж тут ми побачили автобус, який за нашими підрахунками і мав розвозити людей. Було вирішено їхати слідом за ним і таки цей автобус привів нас до гаража.
Судячи з маленької річки, яка вийшла з берегів і підтопила частину дороги, дощі тут були сильні і затяжні.
До речі, і в цей день було похмуро й гідромецентр обіцяв дощ. Але людей це не спиняло - на мокрому полі було багато народу, брудні діти радісно ганяли по калюжам :)
На цьому буду закінчувати перший день подорожі.
Comments